Великдень!… Свято, яке об’єднує українців століттями, крізь покоління, випробування й час. Для українців це більше, ніж просто дата в календарі. Це жива традиція, що передається з рук у руки. Це момент, коли навіть у найскладніші часи українці повертаються до головного: ВІРИ, НАДІЇ ТА ЄДНОСТІ.
Сьогодні, коли наше життя сповнене викликів і тривог, Великдень набуває ще глибшого змісту. Попри втому, напругу і щоденні переживання, ми не відмовляємось від світла — ми продовжуємо готуватися до свята, підтримувати одне одного, зберігати традиції, які допомагають вистояти. Ми прикрашаємо домівки, плануємо зустрічі з близькими, чекаємо на цей день. І тим самим доводимо: наше майбутнє є, і воно варте віри.
І ось уже другий тиждень поспіль ми з вами наповнюємо домівки світлом підготовки до чистого свята Великодня. У ці передвеликодні дні Україна живе не лише у випробуваннях, а й у тихій, глибокій молитві, що об’єднує, підтримує і дарує надію. Матері, проводжаючи дітей до школи, подумки просять для них захисту й світлої долі у ці непрості для них часи. Дружини звертаються до Бога зі щирими словами за своїх чоловіків, які нині боронять країну. Родини, розділені відстанями, єднаються у спільному проханні — за життя, за повернення, за мир. У цих простих, але таких сильних жестах — наша внутрішня опора, наша незламна віра, що тримає навіть тоді, коли слова зайві.
Бог чує і бачить Україну. За час повномасштабного російського вторгнення наша держава отримала безпрецедентну міжнародну підтримку: фінансову, гуманітарну, військову, політичну. Це — не лише про допомогу як таку. Це про солідарність вільного демократичного світу, про визнання правди, на якій стоїть наша боротьба. Ніби невидимий купол, нас укриває сила цієї правоти, підтримка союзників і спільна віра у справедливий мир.
Ми вистояли там, де від нас цього не чекали. Ми зберегли здатність жити, любити, творити й вірити попри все. Адже наша сила — не лише в витривалості, а й у світлі, яке ми несемо крізь найтемніші часи.
Великдень нагадує нам про вічний закон відродження: після темряви приходить світло, після втрат — життя й надія. У цьому святі криється глибока тиша віри і водночас світла радість оновлення, яку українці з покоління в покоління бережуть у своїх серцях і домівках.
Любі українці, від щирого серця бажаю усім нам міцного здоров’я та Божого благословіння. Нехай у ваших родинах панують злагода і взаєморозуміння, хай ваші серця наповнюються любов’ю, а душі — вірою в добро. Бажаю миру нашим містам і селам, захисту кожному дому, сил — тим, хто боронить, і підтримки — тим, хто чекає. І нехай освячені у храмах Паски стануть символом достатку й Господньої благодаті, а писанки, створені за багатовіковими традиціями, — знаком безперервності життя, краси й надії.
Вірю, що цьогорічний Великдень принесе нові сподівання – сподівання на зміцнення і процвітання нашої країни, та приведе нас до світлого, справедливого майбутнього.
Христос Воскрес! Воістину Воскрес!
З повагою,
Людмила Павлівна Супрун,
Голова правління Українського фонду миру