Для кожного українця 24 лютого — це не просто дата. Це межа, що розділила життя на «до» та «після». Ранок сирен і перших повномасштабних обстрілів, який назавжди змінив країну. Відтоді ми живемо в реаліях великої війни — і сьогодні особливо важливо усвідомлювати її ціну.
У ці дні ми з глибокою шаною згадуємо загиблих Героїв і Героїнь, які віддали життя за незалежність і свободу України. Їхні мужність і самопожертва заклали основу нашої стійкості. Вони назавжди залишаються в національній пам’яті — як приклад сили, гідності та відданості державі.
Окремо схиляємо голови перед пам’яттю мирних громадян — дітей і юнаків, матерів і батьків, бабусь і дідусів, чиї життя обірвала війна. Кожна така втрата — це зруйнована родина, невтілені плани, обірване майбутнє. Збереження пам’яті про них є нашим спільним моральним обов’язком і свідченням того, що жоден російський злочин не буде забутим.
Сьогодні захисники і захисниці продовжують виконувати свій обов’язок — на передовій, у шпиталях, під час відновлення після поранень. Їхня служба триває щодня, і вона потребує стабільної підтримки суспільства.
Пам’ять про початок цієї війни — це не лише про скорботу. Це про відповідальність. Пам’ять без дії залишається спогадом, тоді як пам’ять, підкріплена вчинком, стає силою, що допомагає вистояти й надалі.
Підтримка може мати різні форми — від слів вдячності до практичної допомоги. Для тих, хто прагне долучитися, на сайті фонду передбачена можливість зробити благодійний внесок. Це один зі способів підтримати військових, медичні установи та постраждалих від війни громадян.
У ці роковини ми закликаємо пам’ятати — гідно, відповідально, щоденно. Наша єдність і послідовність у підтримці є важливою складовою спільної стійкості.