До храму нас ведуть старі дороги…
Зима хліби дбайливо припорошить…
І фраза: «Ми живі, то й слава богу!» –
Девізом стала для людей хороших:
Для земляків моїх, що не здалися,
Для діток, що дрімають в стрілянину…
Від крайніх сіл аж до вогнів столиці
Ми стали цінувати кожну днину.
Навчилися бійцям дивитись в очі
І розуміти їх глибокі рани…
Ми в небо прислухаємось щоночі,
На краще сподіваючись старанно.
Народе мій, мій порятунку милий!
Ти, мов орел, здійнявся над світами…
Чи є у когось в світі стільки сили,
Щоб навіть постояти поряд з нами!?
Народе мій, божественно красивий,
Люблю тебе за посмішки відкриті…
Якщо існує вища справедливість,
Ми будем жити. Краще всіх на світі!
Хай Бог дарує пари одиноким,
Хай залікує немічність і тугу…
Вітаю всіх з Різдвом і Новим роком!
Ми зможемо здолати темну смугу!
Хай Україну любить вся Планета!
Хай ниви золотіють врожаями!
Хай пишеться про щастя всім поетам!
І хай удача завжди буде з нами!
А ще – Любов… І Віра… Як без неї?
З молитвою звертаємось до Бога
І віримо, що в це Різдво Святеє
Зійде на небі Зірка – Перемога!!!
З повагою,
Людмила Павлівна Супрун,
Голова правління Українського фонду миру